Урогенітальний хламідіоз

Одним із найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), є урогенітальний хламідіоз. За даними ВООЗ, щороку в світі реєструють близько 130 млн нових випадків хламідіозу, ним уражені близько 8% населення Землі. Збудником урогенітального хламідіозу є Chlamydia trachomatis – нерухомі, коковидні, грамнегативні внутрішньоклітинні паразити розміром 250-300 нм. Життєвий цикл хламідій полягає в закономірній заміні великих неінфекційних клітин хламідій (внутрішньоклітинних ретикулярних тілець) на невеликі позаклітинні щільні елементарні тільця – інфекційні форми мікроорганізму. Хламідії можуть виходити з клітини, в якій паразитують, без її лізису, що забезпечує можливість помірної інфекції.

Хламідіоз дуже часто протікає безсимптомно (у 46% чоловіків і 67% жінок) або з мінімальними проявами. Ознаки хламідіозу малоспецифічні і практично не відрізняються від інших інфекцій, що передаються статевим шляхом: поява слизистих виділень та болю при сечовипусканні. Гостра форма хламідіозу слабо виражена і нетривала (до двох тижнів). Навіть без лікування перші симптоми хламідіозу швидко зникають, але можуть з'являтися повторно пізніше і в менш вираженій формі. Хламідіоз набуває хронічного перебігу і згодом під впливом провокуючих агентів може періодично загострюватися, вражаючи нові органи і системи. Хронічний перебіг хламідіозу призводить до розвитку жіночого і чоловічого безпліддя внаслідок непрохідності маткових труб у жінок чи хронічного простатиту у чоловіків.

Діагностика хламідіозу є доволі складною через особливості життєвого циклу збудника. Останнім часом все більшої популярності набувають неінвазивні методи виявлення хламідійної інфекції. Один з них - метод виявлення ДНК Chlamydia trachomatis за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Він характеризується найвищою чутливістю та специфічністю виявлення активної хламідійної інфекції (до 100%), однак достовірний результат дослідження значною мірою залежить від способу отримання та зберігання матеріалу. Серологічні методи (в тому числі імуноферментний аналіз, ІФА) дозволяють визначити стадію та характер перебігу хвороби, що особливо важливо при хронічному хламідіозі, який триває багато місяців та років. З цією метою в імуноферментному аналізі визначають специфічні антитіла класів IgM, IgA та IgG, що поступово синтезуються та накопичуються в сироватці крові та в біологічних секретах людини. У випадку перенесеної інфекції IgG до Chlamydia trachomatis можуть виявлятися на низькому рівні протягом багатьох років.

Першими в крові з’являються специфічні до Chlamydia trachomatis антитіла класу IgM – у перші тижні з моменту інфікування. Антитіла цього класу є показником первинної хламідійної інфекції. Специфічні до Chlamydia trachomatis антитіла класу IgA присутні як в сироватковій, так і в секреторній формах – це показник як гострої інфекції, так і маніфестації при хронічній формі захворювання. В сироватці крові антитіла класу IgA з’являються через 10-14 днів після початку захворювання, трохи раніше, ніж антитіла класу IgG, але у нижчих концентраціях. Їх можна виявляти на початку хвороби в виділеннях із статевих органів. Високі концентрації антитіл цього класу можуть свідчити про хронічну інфекцію. Специфічні IgA антитіла мають період напіврозпаду 5-7 днів, що дозволяє використовувати їх для контролю за ефективністю лікування. Зниження рівня цих антитіл у 2-3 рази свідчить про успішно проведену терапію. Антитіла класу IgG з’являються починаючи з третього тижня після початку захворювання. Їх наявність відображає загальну картину імунної відповіді внаслідок гострої, хронічної або перенесеної інфекції. В останньому випадку IgG можуть виявлятися на низькому рівні протягом багатьох років.

При тривалій персистенції хламідій збільшується експресія білка теплового шоку – HSP60, який має високий ступінь ідентичності амінокислотної послідовності такого ж білка мембрани клітини людини. Його продукція приводить до феномена молекулярної мімікрії, що у свою чергу часто викликає аутоімунні процеси. Підвищений рівень стимуляції імунної системи білком теплового шоку, що має місце при реінфекції або персистуючій інфекції, призводить до хронічного запалення і рубцювання тканин і може відігравати роль в патогенезі ураження ендометрія і придатків матки. Ця імунопатологічна реакція може бути основною причиною позаматкової вагітності і трубного безпліддя. Наявність антитіл класу IgG до білка теплового шоку HSP60 Chlamydia trachomatis може бути маркером інфекції, що персистує, ураження верхніх відділів урогенітального тракту і розвитку аутоімунного процесу.