Трихінельоз

Трихінельоз — гельмінтоз, який спричиняється нематодою Trichinella spiralis. Трихінели – дрібні, майже ниткоподібні гельмінти, що вкриті поперечно-посмугованою кутикулою.

Зараження відбувається при вживанні м’яса, що містить живі інкапсульовані личинки трихінел. У процесі травлення під дією шлункового соку личинки вивільняються з капсул, проникають до підслизового шару тонкого кишечника, закріплюються на слизовій оболонці, починають розмножуватися. Після запліднення самці гинуть, самиці народжують личинок, які через тканини слизової оболонки кишки потрапляють у кровоносні та лімфатичні судини та розносяться по всьому організму, осаджуються у поперечносмугастій мускулатурі. Згодом навколо личинки формується сполучнотканинна капсула, яка імпрегнується солями кальцію, що призводить до звапніння. Личинки залишаються життєздатними багато років.

Інкубаційний період при трихінельозі у людини триває 10-25 днів. Трихінельоз характеризується лихоманкою, міалгіями, набряком обличчя, шкірними висипами, еозинофілією крові, а за тяжкого протікання – ураженням внутрішніх органів та центральної нервової системи.

Діагностика трихінельозу здійснюється на основі клінічної картини, епідеміологічного анамнезу, серологічних досліджень - реакція зв’язування комплементу, реакція непрямої гемаглютинації, імуноферментний аналіз. Останній метод рекомендовано Міжнародним Епізоотичним Бюро для серологічної діагностики трихінельозу.

Найбільш специфічним методом для підтвердження інвазії є виявлення антитіл класу IgG до антигенів трихінел у крові, які можуть визначатися в період 2-6 тижнів з моменту вживання зараженого м’яса. Специфічні антитіла клаcу IgE присутні в крові на гострій стадії хвороби, однак рідко виявляються, що пов’язано з коротким періодом їх циркуляції в кров’яному руслі. На початку клінічних проявів інвазії специфічні антитіла можуть взагалі не виявлятись. Тому при підозрі на трихінельоз та отриманні негативного результату серологічного дослідження проводять повторне через один-два тижні. Сероконверсія зазвичай відбувається протягом другого-п’ятого тижня інфікуваня і залежить від отриманої пацієнтом інвазивної дози. Оцінка динаміки антитілоутворення є досить інформативним критерієм ефективності проведеної терапії: при неефективній або відстроченій терапії специфічні антитіла виявляються роками (до 20 років), у разі ефективного лікування в перші два тижні після інфікування антитіла зникають протягом року.