Специфічний імуноглобулін Е

За даними ВООЗ, на теперішній час у 30-40% населення світу зустрічаються одне чи декілька алергічних захворювань, лише від астми щорічно гине приблизно 250 тисяч людей. Алергія – підвищена чутливість організму до певної речовини (алергену), що виникає при повторному контакті організму з цим алергеном. В Україні відсутня реальна статистика алергічних захворювань. Тим не менш, якщо орієнтуватися на дані вітчизняних та закордонних джерел, розповсюдження алергії у нашій країні складає 20-30% (не менше ніж 10 млн громадян). Стрімке зростання кількості алергічних захворювань пов’язане з посиленням алергенного навантаження на людину. Гіперсенсибілізацію можуть викликати пилок рослин, харчові продукти (молоко корови, риба, яйця, злакові, овочі та фрукти помаранчевого або червоного кольору, морепродукти), домашній пил, хутро та частинки епітелію тварин, плісняві та дріжджові гриби, лікарські препарати, синтетичні матеріали тощо.

Найбільш розповсюдженими проявами алергії, за даними ВООЗ, є алергічний риніт (10-30% популяції), алергічний кон’юнктивіт, риносинусит, астма (до 20%), харчова алергія (220-520 млн людей), анафілаксія, кропив’янка і набряк Квінке, алергія на отрути жалких комах (часто з летальним результатом), лікарська та професійна алергія. У дітей aлергічні захворювання займають перше місце серед хронічних захворювань, причому основну їх частину складає харчова алергія (від 5 до 15% дітей).

Усі зазначені вище прояви алергічних захворювань належать до алергічної реакції анафілактичного (негайного) типу. В її основі лежить реагіновий механізм пошкодження тканин, що протікає зазвичай за участю антитіл класу IgE, рідше lgG4 на поверхні мастоцитів і базофілів. Реакція анафілактичного типу протікає в 3 фази: 1 – імунна фаза (алергени, що потрапляють до сенсибілізованого організму, зв’язуються з IgE, фіксованими на базофілах і мастоцитах, в результаті чого змінюються властивості клітинних мембран); 2 – патохімічна або біохімічна фаза (відбувається дегрануляція мастоцитів і базофілів з виділенням великої кількості медіаторів); 3 – патофізіологічна фаза (дія медіаторів на органи і тканини). Клінічні прояви реакції виникають протягом перших двох годин після контакту зі специфічним алергеном.

Сьогодні все більшої популярності набувають методи діагностики алергії in vitro, одним з яких є імуноферментий аналіз, що дозволяє визначати вміст загального IgE і алерген-специфічних IgE у сироватці чи плазмі крові людини. Цей метод характеризується низкою переваг: не має протипоказань до обстеження і вікових обмежень, не викликає додаткової сенсибілізації та анафілактичних реакцій, характеризується високою чутливістю та специфічністю. Визначення рівня специфічних IgE слід проводити при необхідності оцінки чутливості до певного алергену чи невідповідності результатів шкірних проб даним анамнезу. Виявлення специфічних IgE застосовується також при диференційній діагностиці IgE-залежних алергічних реакцій, особливо у випадку харчової алергії. Нерідко зустрічаються випадки, коли пацієнт має підвищену чутливість лише до одного алергену, в результаті чого загальний рівень IgE може бути в межах норми, тоді як шкірна проба і результати імуноферментного аналізу на виявлення специфічних IgE будуть позитивними.