Бореліоз (Хвороба Лайма)

Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз) – найпоширеніша хвороба в Північній півкулі, що передається кліщами. Назва захворювання походить від назви містечка Старий Лайм (США), де в середині 1970-х років було описано низку випадків виникнення артритів після укусів кліщів. Збудник хвороби Лайма – спірохети групи Borrelia burgdorferi – були вперше ідентифіковані в 1982 році американським мікробіологом Віллі Бургдорфером.

Ознаки і симптоми Лайм-бореліозу, як і інших захворювань, викликаних спірохетами, проявляються поетапно та пов'язані з ураженням різних тканин і органів, включаючи шкіру, суглоби, серце і нервову систему. Рання інфекція (стадія 1) характеризується первинною мігруючою еритемою – кільцевидним висипом на шкірі (діаметром 10-20 см), який починається через кілька днів або тижнів після укусу кліща; вона зустрічається у 60-80% хворих. Інші прояви хвороби неспецифічні: лихоманка, підвищення температури тіла, головний біль, ломота у м'язах, виражена слабкість і стомлюваність. Стадія 2 розпочинається через кілька тижнів чи місяців після локалізованого етапу. Вона обумовлена гематогенним поширенням спірохет, що може призводити до множинних уражень шкіри (вторинна мігруюча еритема), а також менінгіту, невриту, артриту та міокардиту. Хронічна інфекція (стадія 3) може виникати від декількох місяців до декількох років після первинного ураження і викликати хронічний атрофічний акродерматит (ХААД), різні ступені енцефалопатії та енцефаломієліт, а також стійкий артрит.

Таким чином, для бореліозу характерна дуже різноманітна клінічна картина, що може ускладнювати його своєчасну діагностику. Рання діагностика хвороби базується на клініко- епідеміологічних даних. Діагноз підтверджують лабораторними, в основному, серологічними методами – виявленням у крові специфічних антитіл до Borrelia burgdorferi. Серологічні методи характеризуються високою чутливістю і специфічністю, на відміну від інвазивних, таких як посів, виявлення антигену збудника і гістологічного дослідження шкіри.

Специфічні антитіла класу IgM з'являються протягом перших декількох тижнів після інфікування, у високих титрах вони виявляються, як правило, у пацієнтів з клінічними проявами ранньої інфекції. Антитіла класу IgG починають виявлятися на 4–6 тижні після інфікування, максимальна кількість IgG-антитіл синтезується через 2–3 місяці після появи ранніх симптомів захворювання. Титри антитіл IgG дещо знижуються через 2–4 місяці після успішної антимікробної терапії, але продовжують виявлятися і циркулюють у крові тривалий час (від кількох місяців до кількох років). Разом з тим, антитіла класу IgG часто не виявляються на ранній, локалізованій стадії захворювання або при рано призначеній антимікробній терапії. До кліщового бореліозу не виробляється проективний імунітет – у людей, які ним перехворіли, можливе повторне зараження через кілька років.