Краснуха

Краснуха – це гостре вірусне інфекційне захворювання з вираженою тератогенною дією. Збудником краснухи є РНК-вірус роду Rubivirus родини Togaviridae, вперше він був виділений у 1962 році.

Краснуха передається повітряно-крапельним шляхом і в більшості пацієнтів проходить протягом декількох днів без будь-якого спеціального лікування і не викликає подальших проблем зі здоров’ям. Головною небезпекою є перший контакт вагітної жінки з вірусом краснухи протягом першого триместру вагітності - плід найбільш вразливий для краснухи саме в цей час. Якщо вірус передасться від матері плоду, то може стати причиною викидня, мертвонародження чи розвитку синдрому вродженої краснухи (СВК) – групи серйозних вад, які здатні викликати затримку розвитку, розумову відсталість, глухоту, катаракту, мікроцефалію, проблеми з печінкою і вади серця новонародженого. Окрім того, при вродженій краснусі збудник тривалий час (до року) зберігається в організмі дитини. Дитина протягом усього цього періоду може бути джерелом інфекції для інших дітей.

Через сильний тератогенний вплив вірусу краснухи у більшості країн світу проводять широкомасштабну вакцинацію, яка забезпечує постійний імунітет до інфекції. Після вакцинації, як і при первинному інфікуванні вірусом краснухи, першими в крові з’являються специфічні імуноглобуліни класу M, які є свідченням реплікації вірусу в організмі людини. Після зараження специфічні IgM з’являються на 3-5-у добу від появи висипань, а після вакцинації антитіла цього класу починають виявлятися на 3-4-му тижні і присутні в крові протягом кількох тижнів. Специфічні антитіла класу IgG з’являються у крові на 7-10-у добу з моменту клінічних проявів, досягають максимуму через 4-5 тижнів та залишаються на високому рівні протягом тривалого часу. Завдяки високій контагіозності вірусу та масштабній вакцинації, IgG-антитіла до вірусу краснухи виявляють у 90-95% дорослого населення розвинених країн.

Виявлення антитіл класу IgM специфічних до вірусу краснухи саме по собі не може розглядатися як доказ первинної інфекції в силу низки причин. Антитіла цього класу можуть виявлятися в сироватці інфікованого протягом кількох років. Іноді можна виявити IgM при м’якій вторинній інфекції, яка виникає незважаючи на вакцинацію. Ця вторинна інфекція розглядається як безпечна для плоду.

Питання сумнівних результатів виявлення IgM є особливо важливим при дослідженні підозри на краснуху у вагітних внаслідок ризику СВК, тому в описаних ситуаціях виникає необхідність у додаткових тестах. Відповідно до рекомендацій Центру попередження та контролю хвороб (США) у разі позитивного результату виявлення IgM першої проби, повинна бути також визначена авідність IgG другої проби, відібраної через 5-10 днів після першої. Якщо IgM та IgG другої проби є позитивними, але авідність IgG є високою, це вказує або на хибнопозитивний результат виявлення IgM або на вторинну інфекцію.

Надійним доказом гострої краснушної інфекції є присутність у сироватці специфічних антитіл класу IgM, значне підвищення рівня (не менш як в два рази) специфічних антитіл класу IgG, виділення вірусу в культурі або позитивний результат полімеразної ланцюгової реакції.

Антитіла класу IgG проти вірусу краснухи можна вважати ознакою перенесеної краснушної інфекції, адже наявність цих антитіл у сироватці крові обстежуваної особи свідчить про закінчення активного інфекційного процесу.

Визначення рівня специфічних антитіл класу IgG дає змогу оцінити напруженість імунітету після перенесеної інфекції або вакцинації та прогнозувати можливість розвитку захворювання у випадку повторного інфікування. Кількісне визначення специфічних антитіл класу IgG до вірусу краснухи стандартизують за референтним матеріалом ВООЗ. Згідно з міжнародними стандартами, позитивними вважаються зразки сироватки чи плазми крові з рівнем анти-Rubella IgG більше 10 МО/мл.